Чи відрізняються українські спецслужби від служб інших
країн пострадянського простору?
Це треба розглянути з різних
аспектів. Хоча важко порівняти Україну з, наприклад, балтійськими країнами, які
входять до ЄС та НАТО. Україна перебуває на роздоріжжі – однією ногою в
євроатлантичному співтоваристві, іншою – у пострадянському світі. Тому
це порівняння не є простим.
Слід однозначно пам’ятати, що
спецслужби в Україні – це величезний
конгломерат установ, що також є спадщиною минулих часів. Спеціальних служб дуже
багато, і вони дуже великі та впливові.
«Українські служби в європейській лізі»
Схоже на те, що Україна за останні роки зробила успішні кроки
у сфері безпеки
Я безумовно погоджуюся з цією оцінкою. Це стосується як
армії, так і спецслужб, які здобули низку вражаючих і менш видовищних, а також
надзвичайно професійних та ефективних – що у випадку спецслужб має більшу
цінність – перемог.
Вдалося досягти колосального прогресу в галузі
професіоналізму, використовуючи сучасні методи та нестандартні форми роботи,
завдяки чому отримано унікальні знання, і перш за все – досвід у галузі
розвідувального бою. І це не знання з книг, а реальний досвід. Безумовно, слід
визнати, що завдяки цьому вони увійшли до європейської прем'єр-ліги з точки зору
ефективності роботи.
Яку функцію має насправді виконувати СБУ?
Це ключове питання дебатів щодо спецслужб в Україні. Чи це
повинна бути слідча служба, яка займається, наприклад, організованою
злочинністю, або суто контррозвідка, яка займається лише загрозою з боку
іноземних спецслужб та терористичних організацій? Ця дискусія триває.
Чи може дійти до змін ролей: Польща черпатиме щось для себе з досвіду України?
Сьогодні, наприклад, у нас немає жодного органу, який міг
би самостійно, об’єктивно та професійно оцінювати те, що відбувається в
спецслужбах. Немає такої установи і навіть немає наміру її створювати. В
Україні ж, проект створення такого органу знаходиться у парламенті і дуже
близький до такого, що існує у провідних європейських країнах у цій галузі. У
нас навіть таких міркувань немає.
Спостерігаючи за масштабною та успішною діяльністю
українських служб, дивує, як за кілька років вони опинилися на такій позиції? Ще
відносно недавно навряд чи хтось сказав би, що професіоналізм і українські
спецслужби суміжні поняття…
І це не закриті справи, це реальність, що
динамічно змінюється!
Будучи керівником Агентства розвідки, я
дуже старався зміцнити стосунки з українськими службами, бо вони мають що нам запропонувати.
Вони можуть навчити нас, як думають росіяни, бо знають їх краще, тому що протягом багатьох років вони
були частиною того самого державного організму, і тепер вони мають досвід
боротьби з ними, що було б для нас безцінним.
Крім того, останні події показали, що Україні
вдається протистояти втручанню Росії, тому ми, як євроатлантичне
співтовариство, повинні посилити співпрацю. Недовіра до українців все ще існує
у спецслужбах багатьох країн ЄС-НАТО. Було б добре зробити висновки та перейти
від офіційного рівня до операційного, спільних заходів, обміну знаннями,
досвідом та навичками.
Як розвивається ситуація зараз? Є такий обмін досвідом?
Це на значно нижчому рівні, ніж могло б бути. Мені
здається, українці продемонстрували, що зробили велику роботу і готові бути
партнерами із західними службами.
